Європейська мемуаристика та публіцистика другої половини XVIII ст. про Законодавчу комісію зі створення нового «Уложення» 1767–1768 рр.

Please download to get full document.

View again

All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
 3
 
  Європейська мемуаристика та публіцистика другої половини XVIII ст. про Законодавчу комісію зі створення нового «Уложення» 1767–1768 рр.
Share
Transcript
  VІІІ АРКАСІВСЬКІ ЧИТАННЯ 80 Римской империи, никто не провозглашал расторжения договоров о получении права foedus. Никто не отказывался от званий и титулов Римской империи. Нигде не бунтовали римляне против оккупа-нтов. Все осталось по-прежнему. Только место западного императора опустело. А, поскольку запад-ного императора не было, то вся власть, в соответствии с Эдиктом Феодосия Великого (379-395) о разделе Империи на две части (395), переходила к восточному императору. Соответственно, вся юридическая структура Запада сохранилась и формально признала главенство византийских импе-раторов. Возьмем, к примеру, правовую систему Лионского королевства (в т. ч. сборник законов «Бургунд-ская правда» Гундобада, 480-516). В глаза бросается сохранение того дуализма власти, который юридически проистекал из природы права foedus – нормативного института, регулировавшего по-селение варварских племен на традиционной римской территории. Король бургундов Гундобад об-ъявлялся magister militum per Gallia для подчиненных федератов и vir inluster («сиятельный муж») для галло-римлян. Первые должны были называть его dominus noster rex, а вторые Galliae patricius. Данная титулатура сохранялась вплоть до завоевания Лионского королевства франками (533-534 гг.). До последнего момента, бургунды, в официальных актах, называли своим верховным прави-телем восточноримского императора. Важным элементом признания верховенства Константинополя является употребление так назы-ваемых консульских дат в правовых документах и постановлениях королевств варваров-федератов. Это была не просто традиция упоминать в преамбулах и текстах юридических документов название года (каждый год назывался именами двух консулов – по одному от западной и восточной частей Империи). Варвары-федераты называли свои годы именами новых восточных консулов. Например, в 519 г. консулом провозгласил себя император Юстин I (518-527). Соответственно, для испанских вес-тготов, галльских бургундов, итальянских остготов, 519 год считался «годом императора Юстина». Важно и то, что никто из варварских королей не чеканил собственной золотой монеты. Это счита-лось исключительной прерогативой Константинополя. В Испании, во Франции, в Италии и Карфаге-не использовались однотипные византийские монеты с изображением восточных императоров. Итак, главный факт следует считать установленным: византийский император признавался пра-вителем и западной, и восточной частей Римской империи. Короли остготов, бургундов, вестготов пользовались званиями и титулами, предоставленными византийским императором. Они считали его верховным правителем, волею Бога поставленным руководить христианским миром. Если виза-нтийскому императору и не принадлежали реальные политические полномочия в границах старой Западной империи, то он точно признавался высшим юридическим авторитетом (в моральном, апелляционном и арбитражном смысле). И остготская, и бургундская зависимость от Византии юри-дически держалась на четырех «китах» (общих для всего западного Средиземноморья): а) право foedus как источник порядка; б) признание высшей прерогативы восточноримского императора, в т. ч. признание его арбитражных функций на просторах бывшей Западной Римской империи; в) присвоение императором Византии звания magister militum королям западных провинций; г) отсутствие территориальных претензий в королевских титулах Теодориха и Гундобада. Полити-ческим фоном для сформировавшейся системы стало невмешательство Константинополя во внут-ренние дела варварских королевств. Юридическое признание восточноримского императора еди-ным правителем всех земель Римской империи далось Зенону (476-491) и Анастасию (491-518) це-ной значительного ограничения политического влияния в Западной Европе. ЄВРОПЕЙСЬКА МЕМУАРИСТИКА ТА ПУБЛІЦИСТИКА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVIII ст. ПРО ЗАКОНОДАВЧУ КОМІСІЮ ЗІ СТВОРЕННЯ НОВОГО «УЛОЖЕННЯ» 1767-1768 рр.  Анатолій Мирончук Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського, старший науковий співробітник Україна, 03039, м. Київ, Голосіївський просп., 3 e-mail: myronchuk@meta.ua Найбільш яскравого вияву внутрішня політика російського самодержавства періоду освіченого абсолютизму набула за часів правління Катерини II (1762-1796). Одним із її проявів стала визначна подія у тогочасному суспільному та політичному житті – скликання у 1767 р. Законодавчої комісії,  ІСТОРІЯ ТА МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ 81 яка мала б виробити новий кодекс законів замість «Соборного уложення» 1649 р. Тоді ж Катерина II оприлюднила «Наказ» – трактат філософсько-юридичного характеру, в якому відображені погляди імператриці на майбутнє законодавство й устрій Росії та яким мали керуватись у своїй практичній діяльності депутати Комісії. Законодавча комісія зі створення нового «Уложення» 1767-1768 рр. знаходилась у полі зору дос-лідників з моменту початку своєї роботи. Саме тоді відбувається становлення наукового інтересу до вивчення її діяльності. Видання «Наказу» та скликання Комісії спричинили масу всіляких відгуків і суджень різноманіт-них представників тогочасного суспільства, які висловлювали різні, інколи діаметрально протилежні погляди на їх зміст і значення, створювали багатий простір для пошуку аналогій в історичному і то-дішньому суспільно-політичному досвіді Росії. Діяльність Законодавчої комісії зі створення нового «Уложення» 1767-1768 рр. має досить довгу історіографічну традицію: об’єктом спеціальної уваги дослідників вона стає з моменту її скликання. Перші оцінки Комісії були зроблені її сучасниками, які започаткували мемуарно-публіцистичну фазу висвітлення напрацювань і значення цієї законодавчої установи. На перших порах формування уявлень про Законодавчу комісію базою для її сприйняття слугува-ли історико-мемуарні та публіцистичні твори європейців, які на століття вперед визначили оціночні судження, свій виклад та інтерпретацію цієї конкретної історичної події. Стан і форми підходів до рі-зних аспектів вивчення Комісії у другій половині XVIII ст. найчастіше зумовлювалися загальним ідейно-політичним баченням події та суспільно-політичними дискусіями, ніж накопиченням незапе-речних документальних знань і прийомами наукового аналізу. У 1797 р. відомий французький письменник Жан-Анрі де Кастера видав книгу «Життя Катери-ни II», яка довгий час залишалася джерелом відомостей з історії Законодавчої комісії та протягом на-ступного століття становила основу для суджень про дітище російської імператриці у Західній Євро-пі. У своїх розповідях про зібрання депутатів 1767 р. він перебував під впливом негативних думок про Комісію сучасників Катерини ІІ, які склалися у певній частині російського суспільства, що не симпа-тизувала імператриці. Своєрідну «інтонацію» багатьом французьким свідченнями наступного століття про Комісію 1767-1768 рр. започаткував француз Шарль Массон, який стверджував, що Катерина ІІ запросила де-путатів з усіх кінців імперії лише з винятковою метою – змусити їх прослухати читання «Наказу» та прийняти від них виявлення поваги та подяки. Сам «Наказ», на переконання автора, це не що інше, як дрібничка у дорогоцінній скриньці, яка покликана була тішити допитливість іноземців. Зрештою, оцінки Ж.-А. де Кастери та Ш. Массона були взяті на озброєння дослідниками пізнішого періоду та протягом тривалого часу впливали на сприйняття Комісії в Європі. Помітний вплив на формування уявлень та оціночних суджень про Законодавчу комісію справля-ли твори представників французької просвітницької ідеології, передусім Д. Дідро, який піддав «На-каз» нищівній критиці та продемонстрував його кріпосницький характер, а також відзначав невідпо-відність між метою скликання Комісії й основними положеннями «Наказу». Значний вплив на формування громадської думки про Законодавчу комісію 1767-1768 рр. та її по-дальшу історіографічну традицію відіграли депеші та донесення іноземних дипломатів, які перебу-вали на той час при Російському дворі. Їх тенденційність спричинила до того, що тривалий час істо-ріографія Комісії, передусім західно-євпропейська, перебувала під впливом цих джерел. Австрійські міркування про Комісію залишалися вірними ідеології освіченого абсолютизму, у них домінувала точка зору про те, що успіх державних реформ полягає у добрій волі та щирому бажанні монарха і не залежить від народного волевиявлення. Із донесень австрійського посла при російсько-му дворі князя Й. Лобковича видно, що його цікавила переважно зовнішня сторона діяльності Комісії. Із представників великих європейських держав до скликання депутатів Комісії 1767 р. тільки анг-лійці та французи проявили істотний інтерес і залишили глибокі та влучні судження. Донесення та повідомлення французьких дипломатів (маркіз де-Боссе, консул Россіньоль, герцог Шуазель) найбільш розлогі та вирізняються широким спектром спостережень: вони прагнуть не тільки зрозуміти сутність нової законодавчої установи – Комісії 1767 р., а й змалювати політичну об-становку, в якій вона створювалася. Оцінки англійських дипломатів (Дж.   Макартні, Г. Ширлей, Г. Конуе, лорд Каскарт, лорда Уваймо-ут), які аналізували Комісію 1767 р. з політичної, майже парламентарної точки зору, мали надзви-чайний вплив на подальшу історіографію законодавчого зібрання 1767-1768 рр., оскільки вони увійшли до скороченого видання депеш англійських дипломатів, яким послуговувались аж до вихо-  VІІІ АРКАСІВСЬКІ ЧИТАННЯ 82 ду в світ ХІІ тому «Збірника Імператорського Російського Історичного Товариства» у 1873 р., в якому було вміщено дипломатичне листування англійських послів при російському дворі з 1762 по 1769 р. Тенденційність свідчень європейських дипломатів призвела до того, що тривалий час історіогра-фія, передусім, західно-європейська, перебувала під впливом їхніх оцінок. Джерела, якими вони кори-стувались, не завжди були достовірними, перекручування фактів, а також недосконале знання мови призводили до того, що інформація про Комісію 1767-1768 рр. була надто суперечливою. Загальний висновок іноземних дипломатів щодо Комісії 1767 р. зводився до того, що у Росії ство-рювалася нова установа, яка мала не місцеве або відомче значення, а загальнодержавне. Незважаючи на безумовний інтерес, який представляють історико-мемуарні та публіцистичні твори іноземців у контексті порушеної нами проблематики, вони вкрай рідко застосовувалися в іс-торіографічних дослідженнях, оскільки критичність висловлювань іноземців про Законодавчу комі-сію 1767-1768 рр. була причиною того, що ці джерела не отримали належного визнання. Тому цей пласт історико-мемуарної літератури та створеної ним системи сприйняття Законодавчої комісії 1767-1768 рр. потребує ретельного вивчення. Підсумовуючи відзначимо, що свідчення сучасників, передусім, історико-мемуарні та публіцисти-чні твори іноземців, відгуки іноземних дипломатів мали значний і помітний вплив на формування громадської думки про Законодавчу комісію 1767-1768 рр. та на її подальшу історіографічну тради-цію. Ці твори створили певну систему оцінок і стереотипів, яка протягом тривалого часу, аж до поча-тку ХХ ст. мала досить помітний вплив на сприйняття Комісії в Європі, а також лягла в основу мемуа-рно-публіцистичної фази її історіографічної традиції. ЛИТОВСЬКО-ОРДИНСЬКІ ВІДНОСИНИ У XIII – ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIV ст. Владислав Мирун Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського, студент магістратури Україна, 54030, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 24 e-mail: mirun21@outlook.com У сучасній історичній науці проблема литовсько-ординських відносин перестала розглядатися лише у чорно-білих кольорах, як то було з темою русько-ординських відносин у радянській історіог-рафії. Політика Литви щодо свого південно-східного сусіда перестає розглядатися як суто антиор-динська. Особливої уваги сьогодні привертає проблематика Синьоводської битви, її передумови, по-літичні умови та їх особливості, в яких вона відбувалася, політичні й економічні наслідки для регіону. Литовсько-ординські відносини становлять важливу складову історії Східної Європи, що вплинула на долі держав і народів і, навіть, імперій (Золота Орда) регіону. У середині ХІІІ ст. Північне Причорномор’я захопили монгольські орди. Утворена ханом Бату (внук Чингісхана) держава Улус Джучі, яка більше відома під назвою Золота Орда, де-факто сформувалася як окреме державне утворення під час Західного походу 1236-1242 рр. Нова держава простягнулася від р. Іртиш і Чулиман (Сибір) на сході до угорської фортеці Турну-Северин на Дунаї та Карпат на за-ході, від середньої течії р. Об на півночі, до Дребенту та Хорезму на півдні. За Менгу-Тимура Золота Орда стала незалежною від влади Великого Каана у Ханбалику (Пекіні). Улус Джучі був політичним гегемоном на величезній території впродовж ста років, практично всі сусідні держави (окрім власне монгольських улусів) платили Сараєві данину. Всередині ХІІІ ст. на міжнародну арену виходить ще одна молода держава   Велике князівство Ли-товське, що утворилося за князя Міндовга (1236-1263), який зміг об’єднати розрізнені литовські племена в одну державу. Це ще було слабо організоване державне утворення з початками феодаліз-му, але воно дуже швидко набирало сили та розміри за рахунок сусідніх земель Русі. Успішному роз-виткові Литовського князівства сприяв той факт, що воно, на відміну від більшості руських земель, не було підкорене у період Батиєвого нашестя. Саме експансія литовських князів на руські землі, що були у васальній залежності від Орди, та була причиною початку відносин між цими двома держава-ми. Монгольські завоювання у Східній Європі стали причиною серйозних як політичних, так і демо-графічних змін. Під натиском Батиєвих орд населення степової та лісостепової зони відійшло у більш безпечні місця на півночі за р. Рось, на заході за Болохівську землю й у Пониззя, що призвело до обез-
Related Search
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks
SAVE OUR EARTH

We need your sign to support Project to invent "SMART AND CONTROLLABLE REFLECTIVE BALLOONS" to cover the Sun and Save Our Earth.

More details...

Sign Now!

We are very appreciated for your Prompt Action!

x